«Полум'я» в рентгенівському діапазоні

NGC 2024 или Туманность «Пламя»
Chandra X-ray Observatory, NASA

Знімок туманності «Полум'я» в комбінованому рентгенівсько-інфрачервоному діапазоні, отриманий космічною обсерваторією НАСА «Чандра».

NGC 2024 або Туманність «Полум'я» - це дуже велика і дуже яскрава емісійна туманність в сузір'ї Оріона, що віддалена від нас приблизно на 1500 світлових років. Дивовижно, але вона була відкрита в далекому 1786 році - в часи, коли навіть не існувало таких понять як галактики, газо-пилові скупчення і туманності, тому першовідкривач Вільям Гершель прийняв NGC 2024 за напрочуд яскраву зірку.

Полум'я - дуже підходяще ім'я для цієї туманності, вона й справді палає, палає яскравіше переважної більшості подібних їй утворень. Це хмара іонізованого газу, так сильно стисненого силою гравітації, що агрегатний стан речовини в ній наближається до плазми. Подібні умови ідеальним чином підходять для формування нових зірок, які в свою чергу ще сильніше підпалюють «Полум'я» високоенергетичними фотонами і обумовлюють зростання іонізації газу. Результатом даних процесів є те, що емісійні туманності і NGC 2024 зокрема виступають одними з найбільш яскравих в оптичному діапазоні об'єктів у Всесвіті.

Однак аж до запуску рентгенівського телескопа «Чандра» практично все перераховане в попередньому абзаці носило скоріше теоретичний характер, оскільки в оптичному діапазоні такі туманності виглядали лише яскравими злегка розмитими плямами. Рентгенівські ж телескопи завдяки значно коротшій довжині хвилі здатні проникати крізь більшість перешкод на своєму шляху (газ, пил, інше) і оголювати спостережувані об'єкти у всій красі.

Власне це можна побачити і на цій комбінованній фотографії «Чандри»: рентгенівські хвилі розкрили безліч молодих зірок, які ховалися за щільною завісою розігрітого іонізованого газу. Крім того, обриси самої туманності стали напрочуд чіткими, але це вже заслуга інфрачервоного сенсора телескопа.